Внутрішня чесність

Якщо сучасній людині сказати банальне «будь самим собою» — вона почне гарячково підбирати відповідного правильного Себе.

Найчастіше, людина вибирає між двома варіантами Я:

Перше Я - воно ж соціальне, Я - вивчена модель, вихована соціумом. Тут людина обирає таку адаптивну поведінку, яку від неї чекають і за яку її не покарають.

Друге Я - воно ж вигадане, Я - модель, яку людина хоче протиставити тиску соціуму. Зазвичай це протестна поведінка: від людини очікують одне — а вона навмисно демонструє протилежне, тим самим створюючи ілюзію своєї свободи та чесності.

Звичайно ж, існує третій варіант – справжнє Я – природне продовження вашого призначення.

Але у більшості воно замкнене глибоко в підсвідомості під надійною охороною блокуючої системи. Здається, що якщо зняти блокування і випустити справжнє Я назовні, то звідти вирветься така жахлива неконтрольована дикість, що краще продовжувати “тримати себе в руках”.

У результаті маємо головоломку: людина боїться того, ким могла б стати, бо не знає, хто вона.

І навіть коли така людина щиро намагається сказати щось від душі і притиснути руку до серця — вона натикається на бронежилет із тисячі захисних шарів, які приросли і не залишають шансів побачити власну правду. Навіть залишаючись наодинці із собою.

Сучасна особистість настільки майстерно відрізана від самої себе, що для неї цілком логічно запитувати: «Хто я такий?», «Чи я взагалі рухаюся?». І великим є успіх у розвитку особистості, якщо ці питання взагалі виникають.

Олексій Арестович про семінар:

Життя в соціумі технічно передбачає необхідність дуже багато брехати собі щодо справжнього стану речей, інакше серйозно постраждають соціальні зв'язки і доведеться стати фриком та маргіналом. Сьогодні розрив зворотного зв'язку від себе став культурної традицією.

Тілесно-орієнтовані терапевти знають, що звичайна людина не в змозі елементарно описати, що вона відчуває на рівні фізичного тіла, адже цей рівень - найбільш базовий!

Що вже казати про такі речі як зворотній зв'язок від власного життя. Туди чи не туди, так чи не так, осмислено чи нудно, наповнено чи даремно?

«Брехня собі» поділяється на чотири види:

1. Пряма брехня - свідоме спотворення дійсності думками та словами. Це «найбезневинніша» брехня, тут людина лише намагається потурати собі в оперативних питаннях.
2. Брехня замовчування — коли людина підходить всередині себе до паркану, на якому написано «не влізати, уб'є», і обходить стороною територію, на якій їй давно час було б побувати. Тут зазвичай ховається правда про серйозні внутрішні конфлікти та розбіжності з самим собою, гіркі істини про себе і про світ, у яких людина не хоче собі зізнаватись, інакше це вимагатиме від неї істотної перебудови вже усталеного життя.
3. Брехня незнання - коли людина навіть не здогадується про наявність у собі заповідного царства і проходить повз сліпу пляму. Тут зазвичай зберігаються найзаповітніші і найбільші скарби, на кшталт невиконаної життєвої місії, невиконаних обіцянок самому собі, віддані людиною мрії, нереалізовані таланти та Головні Страхи, перед якими людина постає, як Більбо перед драконом — якщо пощастить.
4. Найгірший вид брехні - брехня наміру. Ось це головна проблема; і наслідки її настільки жахливі, що три види брехні є лише наслідком цієї, четвертої.

Потрібно вчитися працювати з наміром.

Перше правило наміру свідчить, що увага завжди (!) кудись спрямована, навіть якщо Ви тимчасово непритомні (наприклад, спите). У зв'язку з цим у мене до Вас, високоповажний читачу, питання: Ви усвідомлюєте, на що спрямована зараз Ваша увага? А щоразу?

Ось це і є брехня наміру. Брехня наміру — це коли свідомість не усвідомлює, чим вона займається. В результаті її ресурси витрачаються на користь тих, хто перехопить її увагу.

Загальна ситуація така — якщо людина примудряється пронести 1% своєї уваги повз різноманітних хижаків і паразитів, що поглинають її увагу, вважайте, Ви маєте справу з високорозвиненою особою, що добре володіє собою; у решті випадків ситуація набагато жалюгідніша.

На семінарі «Внутрішня чесність» ми спробуємо освоїти принципи відновлення розірваного зворотного зв'язку від себе до свого життя. Займемося контркультурними речами — спробуємо не брехати.