Курс «Полудень, XXII сторіччя»: розбір книг братів Стругацьких

Курс «Полудень, XXII сторіччя»: розбір книг братів Стругацьких

Перше заняття показало:

Полудень – це цивілізація легалізованого дисидентства.

Щоб освоювати космос і завдання надзвичайної складності, знадобилися люди нового типу – керовані не страхом, а допитливістю.

Це стало можливим завдяки Великій теорії виховання, де виховання передано Наставникам: їхнє завдання – виявляти в дитині головний талант.

Так формується людина-«вічний двигун».

Але будь-яке суспільство породжує дисидентів, і якість суспільства визначається тим, як воно до них ставиться.

У Полудні дисидент інституціоналізований як «десята людина» – носій погляду «інакше», обов’язковий учасник будь-якого рішення.

Екіпаж «Тахмасіба» – дисиденти серед спокійної більшості.

Краюхін – дисидент серед керівництва, який бачить майбутнє фотонного флоту.

Він вводить до команди Бикова – «приземлену людину», яка в критичний момент рятує експедицію.

Так само, як антибіотики відкривали випадково,

«десята людина» – живий антибіотик системи, що створює прориви.

Полудень – світ, у якому «виродків» перестали тиснути, і тому він здатен породити наступний щабель людини – люденів, дисидентів усередині Homo sapiens.

⸻

Заняття №2: «Шлях на Амальтею» і «Стажери».

Ті самі герої, але нове випробування:

Всесвіт завжди випробовує дисидентів сильніше й глибше, ніж «нормальних».

⸻

Заняття №3:

Полудень починається з відмови втручатися в чужу етику.

Найбільше досягнення Полудня – не біоблокада і не гіперпросторові стрибки, а здатність Наставника сказати «я був неправий» і «я не знаю» в ситуації складного етичного вибору.

Етика як Інше – ось головне правило суспільства дисидентів.

Відсутність готових рішень, а отже, ідеології, щоразу означає повноцінний і особистий (!) етичний вибір.

Технічно – це позиція Бога – надання свободи совісті людині навпроти.

Саме з цього міркування народжуються «Важко бути богом», а поки ми вступаємо в «Полудень, XXII століття» як у наступну стадію розвитку людства.

⸻

Заняття №4 : Об’єднане заняття за «Спробою до втечі» та «Важко бути богом».

Перша криза Полудня.

Полудень вибирається з коротких штанців загальної земної благості, заснованої на тотальній повазі до Іншого як до Інакшого, і зіштовхується з цивілізаціями на інших планетах, які аж ніяк не перебувають у благості, а живуть у найвідвертішому фашизмі.

Фашизм за Стругацькими - це коли «…дика мавпа всередині нас» бере гору над особистістю й починає ділити інших на «своїх» і «чужих».

Причому свої, своєю чергою, поділяються на «більш своїх» і «менш своїх» - і так аж до Останнього Фюрера.

Чужих, відповідно, потрібно придушити й змусити працювати на своїх, а особливо небезпечні серед них ті, хто «бажають дивного».

Полудень у братів, значною мірою, - антитеза дикій мавпі та її суспільним устроям.

Зіштовхнувшись з Іншими на інших планетах, люди Полудня розуміють, що все Інакше - Одне.

А «одне» для них - своє.

І моторошна криза, з якої народиться Прогресорство (активне втручання в життя Інших для спрямування їхніх шляхів прогресу), постане з другої кризи етики Полудня: «Одне - не завжди своє».

Переживаємо разом трагедію Румати (жити у фашизмі без права втручання в роботу печей) і Саула (утекти від печі, але виявити піч у собі).

І розберемося, як юний Полудень починає ставати зрілим Полуднем.

⸻

Заняття №5: «-Населений острів» - пригоди трієчника.

Борис Стругацький в інтерв’ю зауважив, що їх із братом бісили пригоди комсомольців-відмінників і вони вирішили написати про пригоди нічим не видатного трієчника.

Нюанс у тому, що цей трієчник із Миру Полудня.

І коли він потрапляє на Саракш (дуже схожий на нинішню Землю своєю безглуздістю, дріб’язковістю і садизмом) Максим стає однією з ключових ліній, яка створить Вісь Зрілого Полудня - Полудня прогресорів, Полудня, яке перестане боятися самого себе у своїй тіні, перестане тікати і навчиться не просто дивитися в очі безглуздості, дріб’язковості й садизму, а спокійно і навіть з ентузіазмом із цим працювати.

І ось це «не знаю як, але не діяти не можу», винесене за межі ідеального суспільства, і стане справжньою резолюцією Полудня, яка трохи пізніше створить нових людей - люденів.

Як та чому - на семінарі.

⸻

Заняття №6: «Жук у мурашнику + Хвилі гасять вітер»

Люди діляться на тих, хто намагається загоїти рану, і тих, хто розуміє, що рана - це двері.

Великий Мак Сім, суперпрогресор, Білий Ферзь, єдиний, хто проник в Острівну імперію і зміг повернутися, в «Обитаемом острове» - людина з відкритою раною. Він один у чужому світі, нічого не зрозуміло, усі системи координат зламані. Він змушений думати сам, змушений знімати фіксації. Змушений бути Горбовським через необхідність, бо жодної готової програми немає. І в цьому він блискучий.

У «Жуку» він повертається в систему, у КОМКОН-2, в ієрархію. У структуру, де є начальство, є завдання, є протокол дій, і чесно тупає коридором і… має вигляд не як оперативник зі стажем, а як шляпа, яка все губить, усюди не встигає і всюди ведена чужим задумом. Зате в нього загоюється рана.

Він фіксується на осі «хороший виконавець». І перестає бачити, що грати треба не проти Абалкіна, а проти власного начальства. Сікорскі дає йому завдання, і він його виконує. Не запитуючи навіщо. Не запитуючи, хто насправді грає, і радіючи, як стадо, якому начальство довірило «велике завдання».

Система - це машина для загоювання ран. Вона дає людині вісь, роль, завдання, ієрархію, і ти фіксуєшся. І приходить велике полегшення. Більше не треба висіти в порожнечі, є структура, є «верх» і «низ», є хтось, хто знає краще.

Камерер на Саракші - людина без осі. Камерер у КОМКОНі - людина, яка з полегшенням повернулася на вісь. І тут же йде миттєве просідання. Бо фіксація працює швидко. Достатньо одного «є, сер», і все, драбину згорнуто.

А в «Волны гасят ветер» його знову виб’є, і він знову стане Білим Ферзем, який самотужки вирахує і переграє люденів, суперпупер суперів. Цей патерн залізний. Вибитий із системи - геній. Усередині системи - лузер. Не тому, що людина дурнішає, а тому, що рана загоюється. Система - це наркоз. Вона вимикає саме те, що робить тебе живим.

Виявляється, головний герой «Жука» не Абалкін, а Мак Сім. Виявляється, суспільство дисидентів, спочатку таке відкрите і вільне, теж стає Системою. Камерер у «Жуку» - це кожен із нас у момент, коли ми з полегшенням приймаємо чужу рамку, замість того щоб стояти в порожнечі й думати. Навіть якщо ця рамка прекрасна і вільна, як Полудень. Виявляється, інституціоналізована свобода - така сама клітка.

Чи є винятки? Так.

⸻
Заняття №7: «Малюк»

Космічний Мауглі, вихований негуманоїдною цивілізацією.
Істота з перебудованою біологією та психікою, людина за походженням і Дещо-не-Людина за вихованням.
Геннадій Комов - провідний спеціаліст із контакту та вящий жрець теорії Вертикального прогресу.
Для Комова Малюк - міст до Інших.
Для Майї Глумової - тотально самотня дитина.
Комов хоче пройти мостом до Знання.
Глумова хоче людського для дитини.
Маленька повість, де Великий Полудень упирається у свої межі, і ці межі - етичні, як завжди у Стругацьких.
Знання, можливість знання - якщо Розум «це дзеркало, яке Всесвіт створив для розуміння самого себе», то чому етика ставить невидимі стіни гносеології?
Семінар про межі розуму.

⸻

Заняття №8
«Далека Райдуга» - ще один текст із бічної гілки Полудня. І знову, як у «Малюку», Стругацькі ставлять експеримент над своїм дітищем: на віддаленій планеті фізики експериментують із простором, удосталь насолоджуючись силою своїх можливостей. Але одного разу черговий експеримент породжує Хвилю, яка, оббігаючи всю планету, вбиває все живе. І як же люди Полудня поводитимуться перед лицем неминучої смерті?.. Рятувати результати наукової діяльності, надважливої для всього людства? Рятувати твори мистецтва? Рятувати дітей? На щастя, у цій загибелі Помпеї опиняється Горбовський з його знаменитим: з усіх рішень треба обирати найдобріше. Ну а ми з вами самі оцінимо, як вирішилася на Райдузі дилема нуль-просторового трамвая.

«Равлик на схилі» найдивніше творіння Стругацьких. Одні бачать у ньому притчу про державу та бюрократію.

Інші - містичний текст про природу свідомості. Треті - попередження про зіткнення людини з силами, які неможливо описати звичною мовою.
На семінарі ми спробуємо розібратися, про що насправді ця книга - про політику, еволюцію, свідомість чи зустріч людини з Іншим.
Окремо поговоримо про те, що буває, коли розум намагається пояснити те, що набагато більше за розум.
- Ласкаво просимо до Лісу

⸻

Заняття №10

– «Хлопець із пекла» – книга, написана на замовлення.
Борис Стругацький казав, що потрібно було закрити невеликою повістю якесь зобов’язання перед видавництвом.
А потім додавав – «…виявилося, що це мій улюблений твір».
У «Хлопці з пекла» Стругацькі в особі Корнія Яшмаа ставлять геніальний експеримент – виймають есесівця з далекої планети з його природного середовища, доправляють у Полудень і… залишають його самого.
Повна свобода. Роби, що хочеш, лети, куди хочеш, проси, що хочеш, вивчай, що хочеш.
Його не чіпають, йому нічого не нав’язують.
Яшмаа, прогресор, ставить антипрогресорський за своєю суттю експеримент:
– відмовляється від цілеспрямованого впливу на «відсталу» цивілізацію, а просто поміщає її представника у фон – у фон Полудня.
Гаг, Бойовий Кіт Його Високості Герцога Алайського, робить у Полудні всі можливі дурниці – включно з фінальною втечею додому, погрожуючи зброєю.
І все ж таки щось у ньому клацає на фундаментальному рівні.
Що саме і чому?
Чи може саме середовище радикально перевиховати людину?
Що було в Полудні та в Яшмаа, що незворотно змінило Гага на краще?..
Що таке – вплив і що таке вплив – на семінарі:

Блок 1. Початок шляху

«Країна багряних хмар» ✅
«Шлях на Амальтею» + «Стажери» ✅

Блок 2. Підвалини Полудня
«Полудень. XXII століття» ✅
«Спроба до втечі» + «Важко бути богом» ✅

Блок 3. Світи та конфлікти майбутнього
«Населений острів» » ✅
«Жук у мурашнику + Хвилі гасять вітер» ✅

Блок 4. Прикордонні світи й випробування людини

«Малюк» ✅
«Далека райдуга» ✅
«Равлик на схилі» ✅

Блок 5. Тінь Полудня

• «Хлопець із преісподні» ▶️
• «Хижі речі століття»
• «Пікнік на узбіччі»
• «Гидкі лебеді»

Я вбачаю в цьому велике служіння – втілити «Світ Полудня» в нашому сьогоденні. Це та робота, що не терпить формального підходу; вона вимагає всієї повноти нашого морального зусилля.

Я запрошую вас увійти в Полудень – у світ тепла, світла, любові, доброти й сумління.