Курс «Полудень, XXII сторіччя»: розбір книг братів Стругацьких

Курс «Полудень, XXII сторіччя»: розбір книг братів Стругацьких

Перше заняття показало:

Полудень – це цивілізація легалізованого дисидентства.

Щоб освоювати космос і завдання надзвичайної складності, знадобилися люди нового типу – керовані не страхом, а допитливістю.

Це стало можливим завдяки Великій теорії виховання, де виховання передано Наставникам: їхнє завдання – виявляти в дитині головний талант.

Так формується людина-«вічний двигун».

Але будь-яке суспільство породжує дисидентів, і якість суспільства визначається тим, як воно до них ставиться.

У Полудні дисидент інституціоналізований як «десята людина» – носій погляду «інакше», обов’язковий учасник будь-якого рішення.

Екіпаж «Тахмасіба» – дисиденти серед спокійної більшості.

Краюхін – дисидент серед керівництва, який бачить майбутнє фотонного флоту.

Він вводить до команди Бикова – «приземлену людину», яка в критичний момент рятує експедицію.

Так само, як антибіотики відкривали випадково,

«десята людина» – живий антибіотик системи, що створює прориви.

Полудень – світ, у якому «виродків» перестали тиснути, і тому він здатен породити наступний щабель людини – люденів, дисидентів усередині Homo sapiens.

⸻

Заняття №2: «Шлях на Амальтею» і «Стажери».

Ті самі герої, але нове випробування:

Всесвіт завжди випробовує дисидентів сильніше й глибше, ніж «нормальних».

⸻

Заняття №3:

Полудень починається з відмови втручатися в чужу етику.

Найбільше досягнення Полудня – не біоблокада і не гіперпросторові стрибки, а здатність Наставника сказати «я був неправий» і «я не знаю» в ситуації складного етичного вибору.

Етика як Інше – ось головне правило суспільства дисидентів.

Відсутність готових рішень, а отже, ідеології, щоразу означає повноцінний і особистий (!) етичний вибір.

Технічно – це позиція Бога – надання свободи совісті людині навпроти.

Саме з цього міркування народжуються «Важко бути богом», а поки ми вступаємо в «Полудень, XXII століття» як у наступну стадію розвитку людства.

⸻

Заняття №4 : Об’єднане заняття за «Спробою до втечі» та «Важко бути богом».

Перша криза Полудня.

Полудень вибирається з коротких штанців загальної земної благості, заснованої на тотальній повазі до Іншого як до Інакшого, і зіштовхується з цивілізаціями на інших планетах, які аж ніяк не перебувають у благості, а живуть у найвідвертішому фашизмі.

Фашизм за Стругацькими - це коли «…дика мавпа всередині нас» бере гору над особистістю й починає ділити інших на «своїх» і «чужих».

Причому свої, своєю чергою, поділяються на «більш своїх» і «менш своїх» - і так аж до Останнього Фюрера.

Чужих, відповідно, потрібно придушити й змусити працювати на своїх, а особливо небезпечні серед них ті, хто «бажають дивного».

Полудень у братів, значною мірою, - антитеза дикій мавпі та її суспільним устроям.

Зіштовхнувшись з Іншими на інших планетах, люди Полудня розуміють, що все Інакше - Одне.

А «одне» для них - своє.

І моторошна криза, з якої народиться Прогресорство (активне втручання в життя Інших для спрямування їхніх шляхів прогресу), постане з другої кризи етики Полудня: «Одне - не завжди своє».

Переживаємо разом трагедію Румати (жити у фашизмі без права втручання в роботу печей) і Саула (утекти від печі, але виявити піч у собі).

І розберемося, як юний Полудень починає ставати зрілим Полуднем.

⸻

Заняття №5: «-Населений острів» - пригоди трієчника.

Борис Стругацький в інтерв’ю зауважив, що їх із братом бісили пригоди комсомольців-відмінників і вони вирішили написати про пригоди нічим не видатного трієчника.

Нюанс у тому, що цей трієчник із Миру Полудня.

І коли він потрапляє на Саракш (дуже схожий на нинішню Землю своєю безглуздістю, дріб’язковістю і садизмом) Максим стає однією з ключових ліній, яка створить Вісь Зрілого Полудня - Полудня прогресорів, Полудня, яке перестане боятися самого себе у своїй тіні, перестане тікати і навчиться не просто дивитися в очі безглуздості, дріб’язковості й садизму, а спокійно і навіть з ентузіазмом із цим працювати.

І ось це «не знаю як, але не діяти не можу», винесене за межі ідеального суспільства, і стане справжньою резолюцією Полудня, яка трохи пізніше створить нових людей - люденів.

Як та чому - на семінарі.

⸻

Заняття №6: «Жук у мурашнику + Хвилі гасять вітер»

Люди діляться на тих, хто намагається загоїти рану, і тих, хто розуміє, що рана - це двері.

Великий Мак Сім, суперпрогресор, Білий Ферзь, єдиний, хто проник в Острівну імперію і зміг повернутися, в «Обитаемом острове» - людина з відкритою раною. Він один у чужому світі, нічого не зрозуміло, усі системи координат зламані. Він змушений думати сам, змушений знімати фіксації. Змушений бути Горбовським через необхідність, бо жодної готової програми немає. І в цьому він блискучий.

У «Жуку» він повертається в систему, у КОМКОН-2, в ієрархію. У структуру, де є начальство, є завдання, є протокол дій, і чесно тупає коридором і… має вигляд не як оперативник зі стажем, а як шляпа, яка все губить, усюди не встигає і всюди ведена чужим задумом. Зате в нього загоюється рана.

Він фіксується на осі «хороший виконавець». І перестає бачити, що грати треба не проти Абалкіна, а проти власного начальства. Сікорскі дає йому завдання, і він його виконує. Не запитуючи навіщо. Не запитуючи, хто насправді грає, і радіючи, як стадо, якому начальство довірило «велике завдання».

Система - це машина для загоювання ран. Вона дає людині вісь, роль, завдання, ієрархію, і ти фіксуєшся. І приходить велике полегшення. Більше не треба висіти в порожнечі, є структура, є «верх» і «низ», є хтось, хто знає краще.

Камерер на Саракші - людина без осі. Камерер у КОМКОНі - людина, яка з полегшенням повернулася на вісь. І тут же йде миттєве просідання. Бо фіксація працює швидко. Достатньо одного «є, сер», і все, драбину згорнуто.

А в «Волны гасят ветер» його знову виб’є, і він знову стане Білим Ферзем, який самотужки вирахує і переграє люденів, суперпупер суперів. Цей патерн залізний. Вибитий із системи - геній. Усередині системи - лузер. Не тому, що людина дурнішає, а тому, що рана загоюється. Система - це наркоз. Вона вимикає саме те, що робить тебе живим.

Виявляється, головний герой «Жука» не Абалкін, а Мак Сім. Виявляється, суспільство дисидентів, спочатку таке відкрите і вільне, теж стає Системою. Камерер у «Жуку» - це кожен із нас у момент, коли ми з полегшенням приймаємо чужу рамку, замість того щоб стояти в порожнечі й думати. Навіть якщо ця рамка прекрасна і вільна, як Полудень. Виявляється, інституціоналізована свобода - така сама клітка.

Чи є винятки? Так.

⸻
Заняття №7: «Малюк»

Космічний Мауглі, вихований негуманоїдною цивілізацією.
Істота з перебудованою біологією та психікою, людина за походженням і Дещо-не-Людина за вихованням.
Геннадій Комов - провідний спеціаліст із контакту та вящий жрець теорії Вертикального прогресу.
Для Комова Малюк - міст до Інших.
Для Майї Глумової - тотально самотня дитина.
Комов хоче пройти мостом до Знання.
Глумова хоче людського для дитини.
Маленька повість, де Великий Полудень упирається у свої межі, і ці межі - етичні, як завжди у Стругацьких.
Знання, можливість знання - якщо Розум «це дзеркало, яке Всесвіт створив для розуміння самого себе», то чому етика ставить невидимі стіни гносеології?
Семінар про межі розуму.

⸻

Заняття №8
«Далека Райдуга» - ще один текст із бічної гілки Полудня. І знову, як у «Малюку», Стругацькі ставлять експеримент над своїм дітищем: на віддаленій планеті фізики експериментують із простором, удосталь насолоджуючись силою своїх можливостей. Але одного разу черговий експеримент породжує Хвилю, яка, оббігаючи всю планету, вбиває все живе. І як же люди Полудня поводитимуться перед лицем неминучої смерті?.. Рятувати результати наукової діяльності, надважливої для всього людства? Рятувати твори мистецтва? Рятувати дітей? На щастя, у цій загибелі Помпеї опиняється Горбовський з його знаменитим: з усіх рішень треба обирати найдобріше. Ну а ми з вами самі оцінимо, як вирішилася на Райдузі дилема нуль-просторового трамвая.

Блок 1. Початок шляху

«Країна багряних хмар» ✅
«Шлях на Амальтею» + «Стажери» ✅

Блок 2. Підвалини Полудня
«Полудень. XXII століття» ✅
«Спроба до втечі» + «Важко бути богом» ✅

Блок 3. Світи та конфлікти майбутнього
«Населений острів» » ✅
«Жук у мурашнику + Хвилі гасять вітер» ✅

Блок 4. Прикордонні світи й випробування людини
«Малюк» ✅
«Далека райдуга» ▶️
«Равлик на схилі»

Блок 5. Тінь Полудня
«Хижі речі століття»
«Хлопець із преісподні»
«Пікнік на узбіччі»
«Гидкі лебеді»

Я вбачаю в цьому велике служіння – втілити «Світ Полудня» в нашому сьогоденні. Це та робота, що не терпить формального підходу; вона вимагає всієї повноти нашого морального зусилля.

Я запрошую вас увійти в Полудень – у світ тепла, світла, любові, доброти й сумління.